Нормальні волонтери сюди ще не дійшли, або як непрозоро розподіляють 950 мільйонів бюджетних гривень в Департаменті капітального будівництва Міноборони

В Департаменті капітального будівництва Міноборони цього тижня непрозоро провели тендер. Директор департаменту пані Шраменко доклала всіх зусиль, щоб не пустити на тендер єдиного журналіста, тобто перешкодити журналісту у його професійній діяльності.

Йшлося про закупівлю житла в регіонах України на суму 949 млн. гривень. Сума чималенька, бо для порівняння - рік АТО коштує бюджету України 100 млн. гривень. Отож зважаючи на красу цифри і тотальну безхатність наших військовиків, керівництво Капітального будівництва МО на чолі з пані Шраменко мало б переконати суспільство, що тендерні кошти на закупівлю житла для безхатченків в погонах, які власною кров’ю і життями захищають УКРАЇНУ, зараз розподіляються абсолютно прозоро, та й подальша доля тих бюджетних коштів – законна і чесна. Далі мушу відтворити покроково як чиновники МОУ перешкоджали профдіяльності журналіста. Ігор Рудича, незалежного журналіста та інформкоординатора 

Офіцерської громадської ініціативи ЧИСТІ ПОГОНИ.

Ігор Рудич;

-Дізнавшись про проведення тендеру на таку чималеньку суму – 950 млн. - і пам’ятаючи, що в минулі роки на закупівлю житла для військовиків традиційно не було коштів, я надіслав листа в Управління преси та комунікації МОУ і попрохав сприяти моїй присутності на конкурсі. Отримавши зворотній дзвінок з Управління преси, я пояснив, що не очікую якогось великого сприяння, натомість хочу, щоб не перешкоджали.

Прибувши завчасно на КПП, я повідомив чергового про мої плани, показав редакційне посвідчення, посвідчення члена Спілки офіцерів України. Так чи інакше, ніхто не спромігся провести мене – у минулому журналіста Центральної телерадіостудії МОУ – на територію департамента, тобто саме туде, де мали на конкурсі розділити 950 млн. гривень.

Позаяк мене особливо супроводжувати ніхто не квапився, довелось потрапити в Департамент, де мали ділити сотні мільйонів - у присутності керівника громадської організації безквартирних офіцерів, полковника запасу. Вже в приймальні директорки Шраменко я повідомив секретарку про свою мету, отримав чарівну посмішку, «гаразд» у відповідь і наївно чекав на законний розвиток подій.

Ускладнення почались після того, як почувши телефонічну розмову юристки Департаменту, і зацікавившись чому не треба візувати Акт аудиту по Роздолу(йшлося про нове житло для військовиків у Роздолі, Львівської обл., і про проведений Аудиту, акт якого не мав би бути підписаний), я почав ці цікаві подробиці знімати камерою мобільного телефону. Показова деталь, чиновниця провадила серйозну службову розмову не в кабінеті, а в коридорі. Відомо, що після Майдану в ключових кабінетах міністерств і відомств ведеться відео спостереження, тож чиновники воліють слизькі теми не обговорювати в кабінетах.

За якусь хвилину мені довелось вперше поспілкуватись з Директоркою департаменту капбудівництва. Пані Шраменко пройшла повз мене по коридору, дізналась, що я журналіст, і одразу повідомила, що знімати мені не можна, на Конкурс «закупівлі житла в регіонах України на суму 950 млн. грн.» мене не пустять. Натомість, я повідомив чиновницю, що тоді вона потрапить в інші правові умови. Прямуючи по коридору, пані Шраменко зі швидкістю Брюса Лі завдала мені удару по мобільнику. (Цікаво, хто і як добирає таких спритних бюрократок? Чи бува ни менеджери Януковича провадять з ними тренінги?)

Далі відбулось феєричне змагання у спортивній ходьбі між журналістом і чиновницею поверхами ДКБ. Чиновниця лідирувала – журналіст наздоганяв. Капітальна будівниця Шраменко попросила чергового офіцера російською мовою: «Виведите этого человека». Черговий здивувався і спантеличено відповів: «Він же з вами прийшов». День у чиновниці явно не складався, якісь там зірки стали не так.

Наступною перешкодою у справі висвітлення розподілу 950 млн. бюджетних гривень стала ситуація на перепускному пункті чергового Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ. Саме там, в залі на першому поверсі мали перевірити чи не пошкоджені печатки на пакетах з документами.

Пані Шраменко поквапилась дати вказівку - журналіста не пущать. ЦІКАВО ЧИ ЗНАЄ ДИРЕКТОР ДКБ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В РАЗІ ПЕРЕШКОДЖАННЯ ЖУРНАЛІСТУ У ЗДІЙСНЕННІ ЙОГО ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ?

Далі до справи взявся пан, що назвався начальником адміністрації. Він припустив, що журналіст може бути сепаратистом. У відповідь на це були засвідчені: ПРЕСА, посвідчення Спілки офіцерів України, пенсійне посвідчення пенсіонера Міністерства оборони України та паспорт громадянина України. Чиновник не задовільнився і влаштував міні-іспит журналісту:

- Хто голова спілки офіцерів України?

Розуміючи, що бюрократи ламають комедію, журналіст відповів і на це запитання, а ще назвав прізвище і військове звання минулого голови СОУ. Одним словом, «сепаратист» виявився добре підготовленим, щоб дізнатися найбільшу військову таємницю ЗСУ – ЯК ДІЛЯТЬ В МІНОБОРОНИ БЮДЖЕТНІ МІЛЬЙОНИ.

«А потом про этот случай розтрубят по BBC», - співав Висоцький. Непущання упертого журналіста тривали. До гри задіяли Управління преси та комунікації МОУ, зателефонувавши з мого мобільного.

Розмова виглядала таким чином:

Чиновник: «Зараз тут у нас намагається прорватися натовп (журналіст був один, решта – учасники тендеру – безперешкодно долали «вертушку» - авт.). Чому ви дозволили пройти журналісту (натовп в цьому реченні уже кудись зник – авт.) на режимний об’єкт?»

В слухавці почали присягатися, що цього не дозволяли.

Журналіст: «А чому ви ділите 950 млн. бюджетних грошей на режимному об’єкті?» (Якби хоч цей тендер був на закупівлю «Джавелінів», чи іншої зброї – можна було б зрозуміти таємність, натомість за дверима мали публічно оглянути конверти з паперами, що жодного стосунку до зброї не мали - авт.)

Так чи інакше, але я потрапив на Конкурс і здійснив кілька хвилин відео зйомки. Учасники тендеру не заперечували, щоб журналіст працював. Чого не скажеш про пані Шраменко - директорку ДКБ. Вона двічі відтерміновувала конкурс, чим здивувала учасників тендеру, які приїхали з різних регіонів України.

Врешті чиновниця поставила питання руба: або журналіст припиняє працювати і виходить геть – або Конкурс на закупівлю житла в регіонах України для військовиків на суму 950 млн. грн. вона – Шраменко – припиняє.

Присутні зрозуміли, що бюрократка не жартує – і чемно попросили журналіста увійти в їхнє залежне становище. На цьому журналістські спроби надати Конкурсу хоч якоїсь прозорості закінчились. На КПП мене ще намагались якийсь час затримувати, однак невдовзі дозволили вийти за межі «режимного» об’єкту де 9 вересня 2015 року розпочали процес розподілу 950 млн. народних гривень.

Чого боялась пані Шраменко?

Або деякі пояснення у справі ну дуже дивного Конкурсу

В оголошенні про проведення Конкурсу на закупівлю квартир вражають вимоги на закупівлю квартир на умовах пайової участі. Їх дві. І перша суперечить другій:

1. Наявність Декларації про готовність об’єкта до експлуатації або Сертифіката;

2) Ступінь готовності будинку вище 85 %.

Зрозуміло, що Готовність об’єкта до експлуатації і Ступінь готовності вище 85 % - це, як кажуть в Одесі, две большие разницы. Або команда пані Шраменко не розуміє різниці між часткою і цілим, або ж зараз об’єкти, тобто житло для військовиків можна приймати і «готовим» на 86 %, врешті йдеться про пайову участь. Тоді постає запитання скільки це коштує?

От як раз з ціноутворенням в ДКБ МОУ – цікава історія. Так, зокрема, квадратний метр в Роздолі, Львівської області, Департамент капбудівництва МОУ може купувати за 10, 4 тис. грн. І ну в дуже слабенькому стані готовності – привіт 86%! Тож військовики, що мусять заселитися в таке житло – нарікають на ДКБ не по-дитячому, а внутрішній Аудит МОУ складає ну дуже веселенький АКТ (очевидно про нього в коридорі давала вказівки юрист ДКБ. Не візувати! Бо «капец!»).

Тоді, як за 14 кілометрів під Києвом можна купити готові квартири для військовиків і бійців АТО – навіть 6,5 тис. грн. кв. м.

Це лише дещиця, м’яко кажучи, того ганебного стану, з яким довелось зіткнутись журналісту в ДКБ МОУ. Не дивно що пані Шраменко вже не вперше проводить цей тендер. Результати минулих конкурсів виявились слабенькими. Бізнес не особливо квапиться співпрацювати з ДКБ, де повна готовність і готовність на 86% - всьо єдіно.

На останок, так би мовити для повної ясності, варто розповісти, що керує всім цим капітально-будівельним неподобством пан Гусєв, заступник Міністра оборони. 

Чомусь співпраця з панами Льовочкіним і Каськівим не завадила цьому пану потрапити на таку хлібну посаду вже в пост-майданне Міноборони.

Коли Гусєва називають представником волонтерського десанту, безквартирні офіцери наливаються люттю і переходять на стиль Арго.

Ще у цій команді є пан Мельник, радник Міністра оборони, який спромігся побудувати другу лінію укріплень в АТО за 900 млн гривень.

Після візиту журналіста на Конкурс в ДКБ в Міноборони розпочався неабиякий переполох. Джерело в МОУ повідомило, що голову Безквартирних офіцерів – полковника Самарцева, який дещо посприяв автору цього текста, викликали на килим чи не до самого Міністра Полторака.

Всі факти і подробиці, викладені тут, свідчать про одне – Нормальні волонтери до капітального будівництва в МО ще не дійшли.

Далі буде.